УТИХОМИ́РЕНІСТЬ (ВТИХОМИ́РЕНІСТЬ)
УТИХОМИ́РЕНІСТЬ (ВТИХОМИ́РЕНІСТЬ), ності, ж. Стан спокою, умиротворення.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 511.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
УТИХОМИ́РЕНИЙ (ВТИХОМИ́РЕНИЙ) →← УТИ́ХНУТИ